Нет больше той любви, как если кто положит душу свою за друзей своих. Иоанна 15:13

Полевые записки капеллана

ПОЛІГОН

  25 «Капелани, вечеряти» - не чекаючи нашої реакції, не молодий кремезний солдат нагортає у пластикові тарілки солідні порції смаженої картоплі, овочевий салат, згори – по шматку курки. З хазяйськими хлопцями ми намет ділимо. Часто готують їсти самі, на буржуйці. Казенна їжа на полігоні терпима, але, ясна річ, на домашню геть не схожа...
   В старому радянському наметі, поки палахкотить буржуйка, більш-менш тепло. Сидимо, їмо на автоматі. Дуже хочеться спати. Молодий загнаний капітан, що жує поруч, питає: «Що, мужики, і у вас веселий день був?» Та ні, кеп, наче день як день… Дай Бог пам`яті, що за день…
… Крізь сон – якесь шипіння, тріск. Рація в темному і геть холодному під ранок наметі нарешті прохрипілася: «Всім абонентам. Ранковий підйом». Почалося…

Подробнее...

 

ДОМАШНЯЯ ГРУППА

 24 Закончилась недельная ротация военных капелланов с Волыни. Это совместное служение церквей Ново-волынска и Богуслава. По словам Павла Гаврилюка, братья ездят в АТО на неделю, каждое последнее воскресенье месяца. Служение несут в Красногоровке, Марьинке, Авдеевке. Везут благословение от помесных церквей: продукты, одежду, лекарства. Но основная цель служения - проповедь Евангелия военным.
  Возвращаются домой переполненные впечатлениями и благодарностью Господу за милость и благодать. На одной из позиций провели первую домашнюю группу. "Представляешь, - не скрывает своего восторга Павел,- объявили по позициям и военные начали подтягиваться. И солдаты, и офицеры. Это было благословенное время - молились, общались, было много вопросов к нам. Бог благ!"

 

КАЖДОЕ СЛУЖЕНИЕ ОСОБЕННОЕ

1-2  Служение военных капелланов особенное. С первого дня в зоне АТО и до сегодняшнего дня мы не перестаём благодарить Господа за Его руку и благодать в этом служении. За каждую возможность поговорить с воинами на позициях, за каждое сердце открытое к слышанью, за каждый новый день насыщенный встречами и общением. 

   Эта ротация была наполнена казалось бы обычными событиями - встречами и общением с бойцами, рассуждением над словом Божьим, молитвами за их семьи и Украину. Но есть то, что дает нам силы и очень вдохновляет - благодаря этому служению Господь касается сердец, облегчает боль, врачует духовные раны. Служа другим, мы сами получаем намного больше, чем могли бы расчитывать. Потому что Он - Верный, Он - Любящий, Он - Чудный Господь!
    Мы благодарны церкви за ваши молитвы и поддержку, это ценно. На днях позвонил комбат соседнего батальона и попросил помощи - пообщаться с солдатами, поддержать. Один из эпизодов служения, но для нас это является подтверждением того, что мы на своем месте. Слава Господу!

 

РОТАЦІЯ

21Кілька рейдів передовою та битими війною селами. Гранітне, Богданівка, Ново- та Старогнатівка, інші. Години зустрічей із солдатами, розмови у бліндажах та окопах. Доставка на "передок" посилок. Щоденне служіння словом Божим особовому складу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 72-ї бригади. Проповідь про Божу любов і милість у так званій "аватарні" - волноваській гауптвахті, де відбувають покарання бійці, що мають проблеми з алкоголем. Недільне служіння у новоандріївській церкві "Світло життя". Чергова насичена подіями капеланська вахта добігла кінця. Брати Андрій та Олексій повертаються до Києва, їх у Волновасі змінили брати Олександри. Хай Бог благословить, захистить і направить їхні шляхи зоною АТО. Моліться, будь ласка, за служіння військових капеланів та за українське військо...

 

НА ПОЗИЦІЯХ 72-Ї ГВАРДІЙСЬКОЇ

   20«Он, бач, кущ? А прямо під ним їхній бліндаж. Але вони сьогодні на двір майже не висовуються. Як і ми. В таку погоду...» – молодий солдат у запацьореному бушлаті водить пальцем по екрану ноутбука, на який виведено картинку з камери спостереження. Рухома камера, на високій щоглі над бліндажем, дозволяє з комфортом спостерігати за лінією окопів супротивника. Якщо, звісно, вважати за комфорт напівтемний, вогкий і холодний бліндаж. Порив крижаного вітру відкидає ряднину старезного радянського плащ-намету, що править за двері землянки. Білозубий приязний тернополянин, командир спостережної позиції, зимно щулиться і пропонує нам каву. Солдати, переважно зрілі чоловіки під 40, говорять про дембель, хвилюються, чи буде він вчасно. Про паскудну багнисту зиму. І про розчарування владою. Про це – геть у кожній землянці, на кожній позиції, в кожному окопі. Особливе обурення у солдатів викликає так і не проданий президентський бізнес...

Подробнее...

 

СОЛДАТСЬКА КАША

19"Зараз нормально, зараз у мене у бліндажі щури завелися. І миші всі поховалися. А щур - він не такий нахабний, як миша, вночі по обличчю не бігає, за пальці не кусає і у спальник не лізе. А ще у мене на позиції аж три кішки, і всі три вагітні. Як народять, знову кошенят до мене у бліндаж попритягають. Не гнати ж на холод " - ділиться молодий взводний, нагортаючи у кухонній землянці кашу з тушняком. Зовні геть юний, але сірі очі, з металом, виказують солдата із досвідом. Провідали на передовій неподалік Новогнатівки бійців 72-бригади, доправили солдатам посилки, поспілкувалися з ними за казанком каші. Молилися за них та їхніх близьких. І гайда назад до Волновахи.

Рокадні дороги зараз - це щось страшне. Сьогодні ще пригріло, і чорнозем геть розвезло. Та позашляховик знову не підкачав - стрибав, кренився, совався, гарчав двигуном, але без пригод виніс на сухе. Велика подяка Господу та всім, хто молиться за служіння військових капеланів!

 

Страница 2 из 5