18 января 2017

Телефон доверия - (044) 568-20-02

Дети мои! станем любить не словом или языком, но делом и истиною. 1 Иоанна 3:18

Полевые записки капеллана

БРАТИ

  30Є підрозділи 72-ї Гвардійської, де ми буваємо частіше і перебуваємо довше, аніж в інших - так склалося історично. Живемо ми при зенітному підрозділі, який для нас - материнський. Зенітники ділять з нами дах і хліб, ми це цінуємо, вони наші брати. Ми охоче служимо їм і як капелани, і як волонтери.
 А ще часто буваємо в гостях у танкістів - у них класно і затишно. Це чоловіки переважно середнього віку. Більшість тягнуть лямку війни від самого початку, але не озлобилися, залишилися Людьми із честю і гідністю. І не втратили чудового почуття гумору. Мужики, спасибі, що ви є. Дякуємо за вас Богові!

 

Дбай про своїх захисників

29Чоловік на фото - Сергій. Він з церкви "Добра звістка", місто Славянськ. Сергій та його церква не з чуток знають, яка то пекельна пошесть - "русскій мір". Тому вони, хоч і самі не жирують, збирають ваговозика із будівельними матеріалами, аби утеплити побут українських солдатів.
Сергій сідає за кермо і везе дарунки церкви у бік передової, через Службу військових капеланів передає вантаж одному із бойових підрозділів ЗСУ. Солдати дуже вдячні Сергієві та слов'янській церкві "Добра звістка".
Будь як Сергій і його церква, дбай про своїх захисників!

 

І словом, і ділом, і молитвою...

28Важка ніч, потужні обстріли до ранку. Шахта "Бутівка" тримається, її боронять світлі щирі люди, якісні чоловіки. Молімось за наших захисників. Помагаймо ЗСУ і словом, і ділом, і молитвою...

 

Братерська зустріч

27Десь на Донеччині перетнулися з православними братами - капеланами Київського патріархату, перекинулися кількома словами, обмінялися новинами фронтового служіння. Звірили, як то кажуть, годинники навколо Євангелії. Війна змінила українську церкву, переводячи теоретичну віру у площину вчинків. І чим ближче до гуркоту артилерії, тим помітніша єдність між представниками різних конфесій.

...Ми з братами тепло розпрощалися і роз'їхалися врізнобіч. А я вкотре подякував Богові за служіння в рамках церкви. Я дуже співчуваю волонтерам, які, служачи людям, вигоряють і зриваються у безнадійне піке депресій. Вірю у ефективність і витривалість церковного волонтерства. Коли ти служиш Богові через служіння людям-тебе не підкосять. Звичайно, брати теж перевтомлюються і на певний час вибувають зі служіння. Але поки один приходить до тями (усіляко підтримуваний одновірцями) - йому на зміну Бог піднімає кількох інших. На те і Церква-Божа структура, що ефективно діє вже третє тисячоліття...

 

Возвращайтесь живыми домой

26   Александр Матвиенко, военный капеллан церкви "Скиния": "Последние 4 дня мы провели в общении с нашими друзьями танкистами. Очень хорошие ребята, всегда нас с удовольствием принимают, уделяют время. Эти дни я запомню на всю жизнь. Время когда люди открывали своё сокровенное: рассказывали личные моменты из жизни, смешные истории, напряженные боевые ситуации, открывали свои желания - было понятно, что никто не хочет воевать. Кто-то хотел идти учиться, кто-то создать семью, некоторые вернуться и снова обрабатывать землю, строить дом. Все скучают по семьям и с особым теплом их вспоминают.
  Вчера впервые мне пришлось провожать людей в бой. Когда смотришь сводку новостей, называют лишь цифры "один - 300й, 4 -200х". Все превращается в сухую статистику. Но когда смотришь бойцам в глаза, то видишь личность, живую душу бесценную в Божьих глазах. За каждую Христос умер на кресте! Понимая, что не можешь стать с ними к бою, ты вкладываешь в молитву всю свою веру, всю надежду и желание, чтобы все вернулись обратно целые и невредимые.
Я читал 90й псалом, произносил молитву прося у Бога защиты для них и чувствовал, как подступает ком к горлу. Трудно сдержать эмоции.
На их лицах не было страха, все настроены решительно, никто не жаловался на погоду. Мы видели, что слова псалма и молитвы достигают каждого сердца. Они ушли выполнять боевое задание, а капелланы остались на месте в молитве.
  Утром была радостная встреча, все за кого молились, возвращаются домой.
Огромная благодарность Богу, что Он отвечает на молитвы и вселяет в людей жажду по Слову, нет сомнений в Его защите. Слава Иисусу Христу!"

 

ПОЛІГОН

  25 «Капелани, вечеряти» - не чекаючи нашої реакції, не молодий кремезний солдат нагортає у пластикові тарілки солідні порції смаженої картоплі, овочевий салат, згори – по шматку курки. З хазяйськими хлопцями ми намет ділимо. Часто готують їсти самі, на буржуйці. Казенна їжа на полігоні терпима, але, ясна річ, на домашню геть не схожа...
   В старому радянському наметі, поки палахкотить буржуйка, більш-менш тепло. Сидимо, їмо на автоматі. Дуже хочеться спати. Молодий загнаний капітан, що жує поруч, питає: «Що, мужики, і у вас веселий день був?» Та ні, кеп, наче день як день… Дай Бог пам`яті, що за день…
… Крізь сон – якесь шипіння, тріск. Рація в темному і геть холодному під ранок наметі нарешті прохрипілася: «Всім абонентам. Ранковий підйом». Почалося…

Подробнее...

 

Страница 1 из 5