27 марта 2017

Телефон доверия - (044) 568-20-02

Праведный верою жив будет. Евреям 10:38

Полевые записки капеллана

Перезмінка. Підсумки.

  perezminka Помінялися, фух. На зміну нам з Андрієм Семаком заїхали Саша Гришилов та Володимир Ненашев. А нас потяг везе додому.
  Відрядження було важким. На нашу десятиденку припав обстріл мирної Авдіївки проросійськими бандитами. Ми блукали вулицями скаліченого, знеструмленого темного міста, шукаючи лікарню «03», куди на прохання військових везли бензин для електрогенераторів. Сідали на «пузо» в глибокий сніг донецького степу і під обстрілом визволяли машину із снігового полону. Ми плакали серцем разом із рідною 72-ю бригадою, що втратила десятьох своїх синів і гадали, чи витримає скло в нашому кубрику чергову ударну хвилю від потужного «прильоту» і чи не час вже бігти у бліндаж.

Подробнее...

 

БРАТИ

  30Є підрозділи 72-ї Гвардійської, де ми буваємо частіше і перебуваємо довше, аніж в інших - так склалося історично. Живемо ми при зенітному підрозділі, який для нас - материнський. Зенітники ділять з нами дах і хліб, ми це цінуємо, вони наші брати. Ми охоче служимо їм і як капелани, і як волонтери.
 А ще часто буваємо в гостях у танкістів - у них класно і затишно. Це чоловіки переважно середнього віку. Більшість тягнуть лямку війни від самого початку, але не озлобилися, залишилися Людьми із честю і гідністю. І не втратили чудового почуття гумору. Мужики, спасибі, що ви є. Дякуємо за вас Богові!

 

Дбай про своїх захисників

29Чоловік на фото - Сергій. Він з церкви "Добра звістка", місто Славянськ. Сергій та його церква не з чуток знають, яка то пекельна пошесть - "русскій мір". Тому вони, хоч і самі не жирують, збирають ваговозика із будівельними матеріалами, аби утеплити побут українських солдатів.
Сергій сідає за кермо і везе дарунки церкви у бік передової, через Службу військових капеланів передає вантаж одному із бойових підрозділів ЗСУ. Солдати дуже вдячні Сергієві та слов'янській церкві "Добра звістка".
Будь як Сергій і його церква, дбай про своїх захисників!

 

І словом, і ділом, і молитвою...

28Важка ніч, потужні обстріли до ранку. Шахта "Бутівка" тримається, її боронять світлі щирі люди, якісні чоловіки. Молімось за наших захисників. Помагаймо ЗСУ і словом, і ділом, і молитвою...

 

Братерська зустріч

27Десь на Донеччині перетнулися з православними братами - капеланами Київського патріархату, перекинулися кількома словами, обмінялися новинами фронтового служіння. Звірили, як то кажуть, годинники навколо Євангелії. Війна змінила українську церкву, переводячи теоретичну віру у площину вчинків. І чим ближче до гуркоту артилерії, тим помітніша єдність між представниками різних конфесій.

...Ми з братами тепло розпрощалися і роз'їхалися врізнобіч. А я вкотре подякував Богові за служіння в рамках церкви. Я дуже співчуваю волонтерам, які, служачи людям, вигоряють і зриваються у безнадійне піке депресій. Вірю у ефективність і витривалість церковного волонтерства. Коли ти служиш Богові через служіння людям-тебе не підкосять. Звичайно, брати теж перевтомлюються і на певний час вибувають зі служіння. Але поки один приходить до тями (усіляко підтримуваний одновірцями) - йому на зміну Бог піднімає кількох інших. На те і Церква-Божа структура, що ефективно діє вже третє тисячоліття...

 

Возвращайтесь живыми домой

26   Александр Матвиенко, военный капеллан церкви "Скиния": "Последние 4 дня мы провели в общении с нашими друзьями танкистами. Очень хорошие ребята, всегда нас с удовольствием принимают, уделяют время. Эти дни я запомню на всю жизнь. Время когда люди открывали своё сокровенное: рассказывали личные моменты из жизни, смешные истории, напряженные боевые ситуации, открывали свои желания - было понятно, что никто не хочет воевать. Кто-то хотел идти учиться, кто-то создать семью, некоторые вернуться и снова обрабатывать землю, строить дом. Все скучают по семьям и с особым теплом их вспоминают.
  Вчера впервые мне пришлось провожать людей в бой. Когда смотришь сводку новостей, называют лишь цифры "один - 300й, 4 -200х". Все превращается в сухую статистику. Но когда смотришь бойцам в глаза, то видишь личность, живую душу бесценную в Божьих глазах. За каждую Христос умер на кресте! Понимая, что не можешь стать с ними к бою, ты вкладываешь в молитву всю свою веру, всю надежду и желание, чтобы все вернулись обратно целые и невредимые.
Я читал 90й псалом, произносил молитву прося у Бога защиты для них и чувствовал, как подступает ком к горлу. Трудно сдержать эмоции.
На их лицах не было страха, все настроены решительно, никто не жаловался на погоду. Мы видели, что слова псалма и молитвы достигают каждого сердца. Они ушли выполнять боевое задание, а капелланы остались на месте в молитве.
  Утром была радостная встреча, все за кого молились, возвращаются домой.
Огромная благодарность Богу, что Он отвечает на молитвы и вселяет в людей жажду по Слову, нет сомнений в Его защите. Слава Иисусу Христу!"

 

Страница 1 из 5